Добросовісний платник податків не несе відповідальності за фіктивність свого контрагента.

Не зважаючи на конституційне визначення у ст. 61 Конституції
України індивідуального характеру юридичної відповідальності особи та
підтримання цього принципу у практиці Європейського суду з прав людини,
Верховний Суд України продовжує робити висновки, що особа (суб’єкт
господарювання) несе відповідальність за недобросовісність свого
контрагента.
Так, на початку 2018 року Верховний Суд України у своїй постанові
від 16.01.2018 року по справі №2а-7075/12/2670, вчергове дійшов до
висновку, що встановлення при розслідуванні кримінальної справи
відсутності відношення директора до фінансово-господарської діяльності
підприємства та не виконання ним адміністративно-розпорядчих функцій
керівника є свідченням того, що усі первинні документи підписані ним на
здійснення фінансово-господарських операцій від імені підприємства є
неналежними.
Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною
підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не
можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами
бухгалтерського обліку.
Вказана позиція Верховного Суду України для пересічного суб’єкта
господарювання означає те, що у разі якщо відносно Вашого контрагента
буде порушена кримінальна справа та у рамках цієї справи буде встановлено
не причетність директора до створення підприємства та здійснення
фінансово-господарської діяльності, усі витрати здійснені Вами на
придбання товарів, робіт, послуг від вказаного підприємства будуть не
підтверджені контролюючим органом. За результатами перевірки Вам будуть
донараховані податкові зобов’язання та штрафні санкції як з податку на
прибуток так і по податку на додану вартість.
При цьому, ми усі добре знаємо як в Україні і для чого порушуються
кримінальні справи, як здійснюється їх розслідування, як отримуються
пояснення про непричетність директора до фінансово-господарських
операцій та як у подальшому перекладається відповідальність із
недобросовісного суб’єкта господарювання на добросовісного.
Подиву викликає лише одне, чому Верховний Суд України підтримує
таку позицію та фактично стимулює своїми рішеннями протиправну
корупційну діяльність правоохоронних органів. Адже для чого
правоохоронцям тоді працювати, з’ясовувати істину, аналізувати фінансово-
господарські операції якщо достатньо знайти лише платоспроможного
платника, порушити кримінальну справу відносно його контрагента,
отримати від директора контрагента пояснення про непричетність і все –
можна донараховувати платоспроможному платнику податкові зобов’язання.
Однак, Європейський суд з прав людини у справах Інтерсплав проти
України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік,
заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №
6689/03) чітко визначив, що суб’єкт господарювання не несе відповідальності
за зобов’язаннями свого контрагента. Якщо підприємством було порушено

норми чинного законодавства, то саме воно повинно нести встановлену
чинним законодавством відповідальність, оскільки у держави є усі механізми
припинити протиправні дії та притягнути винних осіб до відповідальності.
Дана позиція Європейського суду з прав людини гарантує
добросовісному платнику податків те, що він за будь-яких умов не буде
притягнутий до відповідальності якщо його вину, у незаконній господарській
діяльності, не доведуть у порядку та спосіб визначений законом. Наявність
порушеної кримінальної справи стосовно контрагента, встановлення
причетності чи не причетності його директора до фінансово-господарської
діяльності не може бути підставою для притягнення добросовісного платника
податків до відповідальності. Закон не дозволяє перекладати відповідальність
з винної особи на невинну, лише із-за того факту, що між ними були
господарські взаємовідносини.
Таким чином, не зважаючи на таку позицію Верховного Суду України,
у добросовісного платника податків є усі законодавчі можливості захистити
себе від свавілля правоохоронців та відшкодувати завдані собі збитки,
шляхом звернення до Європейського суду з прав людини.
При цьому, ймовірність винесення рішення на користь суб’єкта
господарювання є досить високою, адже Європейський суд з прав людини, на
відміну від Верховного Суду України, свої правові висновки не змінює.
У програші від усієї цієї ситуації залишається лише Україна, адже
недобросовісні платники податків як працювали так і працюють, завдаючи
шкоду фінансовій безпеці держави, а протиправні дії правоохоронців, у
кінцевому результаті, призводять до необхідності ще й компенсувати
добросовісним платникам податків завдані їм збитки.
Враховуючи зазначене, до поки в Україні правоохоронцями буде
ігноруватися Закон, схеми по ухиленню від сплати податків будуть мати
місце, а недобросовісні платники податків як уникали так і будуть уникати
будь-якої відповідальності.

2018-01-26T09:43:48+00:00 Аналiтика, Новини|

Залишити коментар